Бляха муха.
Тільки зараз дійшло, що насправді відбулося 8 років тому. Я тоді провела свої останні курси з підготовки до пологів ще в своєму клубі для мам, офлайн.
Свого часу мені здавалося, що це головна мрія мого життя – готувати жінок до материнства. І якби мені довелося до кінця життя займатися чимось одним, то це неодмінно було б ведення курсу для вагітних.

Але коли в моєму клубі вже була налагоджена робота, я щомісяця набирала групи, то протягом року дуже швидко дійшла до сумного висновку.
Я відчуда, що мені насправді важко.
І на той момент цей сигнал тіла я розшифрувала неправильно.

Пам’ятаєте цю ідею?
“Треба знайти своє покликання!”.
Вона така проста і логічна, що здається ніхто не потребує додаткових пояснень.

На той момент я теж була знайома з цією ідеєю. Але я не знала головного: будь-яка ідея в чистому вигляді без додаткових знань і усвідомлень може навіть нашкодити.

Відчувши виснаження від ведення клубу для мам, я дійшла висновку, що “мабуть, то не є моє покликання”…
І з того часу почався подальший розвиток, а також пошук іншої форми реалізації.

Да, ви вже знаєте, що поступово я повністю перейшла у формат психологічного консультування, без будь-яких структурованих курсів чи семінарів.

Хоча свого часу я просто обожнювала цей формат роботи – доносити якусь суть, структуровані знання, спосіб усвідомлення… Робити таке, що за короткий термін змінювало людей, їх стан, сприйняття життєвого процесу. Це ж був чистий кайф.

…

І тільки тепер до мене дійшло, як насправді я помилялася, повіривши цьому безапеляційному висновку про помилкове покликання.
Бо насправді все було зовсім інакше.
Так, виснаження було реальним.
Але причина знесилення була не в тому, що я роблю несвою справу.
А в тому, що спосіб здійснення свого покликання був кривим і косим.

Я витрачала дуже багато сил на організаційну роботу. Вартість цих курсів не відповідала тій глибині, сенсу і користі, які фактично були запропоновані.
Я намагалася дати все, що сама маю… і фактично витрачала себе до останньої краплі.
Не було балансу в обміні енергій.

Це ж так просто. Виснаження було лише питанням часу.
І от зараз я собі думаю, що за інших умов я б могла вести ті курси роками.
По-перше, організаційні питання мали б бути не на мені. А по-друге – глибина і насиченість роботи завжди має відповідати винагороді.
Тільки так можна якісно робити свою справу на регулярній основі.

…

Я впевнена, що будь-яка глибока і на перший погляд проста, логічна ідея не має бути застосована без додаткової підготовки.
Ідея – це лише інструмент, який сам по собі не поганий і не гарний. Один і той самий інструмент може бути комусь шкідливим, а комусь врятувати життя.
Ось приклади таких ідей:
“Треба знайти своє покликання і тоді тобі не доведеться працювати”
“В стосунках важливо підлаштовуватися і знаходити компроміси”
“Треба бути терплячою і люблячою мамою, і замість крику намагатися домовлятися з дитиною”

Повірте мені. Будь-яку з цих ідей можна застосувати неправильно. Кожна з них може бути шкідливою у реальному житті, якщо намагатися їх застосовувати без глибокого розуміння і чутливості до себе.

…

Я маю надію, що наштовхнула вас на свіжі роздуми. Тепер у вас можуть запуститися процеси розмірковування, які приведуть до ваших власних усвідомлень.
Бо чужі думки не можна напряму приймати як істину. Треба довіритися внутрішньому процесу, який приведе до живих інсайтів.

П.с.
Ой, ну ще трошечки. Техніка безпеки.
Будь-яка ідея, усвідомлення чи інсайт будуть для вас безпечними і корисними тільки в такому випадку: зустріч з цим дає відчуття звільнення і піднесення. Всьо.
Якщо ж якась ідея викликає у вас сум, розчарування, напругу і таке інше, то вона має бути відкинута одразу і без жалю.
Обіймаю.

© Анастасія Карченкова, сімейний психолог