Коли мене не стане, вони захлинуться від своєї провини. Нарешті мене побачать і відчують цю біль.
Я хочу, щоб вони страждали через втрату. Здається, тільки так я зможу отримати їх увагу і любов.
… Дитячі мрії.

Тато, мамо.
Боже… як же сильно я потребувала вашої уваги і любові! Але отримувала щоденне пекло. Коли було важко дихати, думки про смерть рятували мене від болю.

✍️ ФАНТАЗІЇ ПРО СМЕРТЬ.
Чому вони виникають?
Через переживання страху і відторгнення, в дитячих головах регулярно лунає “От, якби мене стало…”.
Смертельні фантазії бувають як у дітей, так і у дорослих.
Коли людина не бачить виходу, здається, що немає інших варіантів, як тільки через труну звільнитися від болю.

Дитина не може піти від батьків, це правда.
Але іноді і дорослі не бачать виходу їз сімейної системи.

😢 Нажаль, я не можу допомогти дітям, які прямо сьогодні страждають.
У таких випадках мої колеги їм кажуть:

“Так, тобі боляче сьогодні. Але це не назавжди.
Ти обов’язково ВИРОСТЕШ І ЗВІЛЬНИШСЯ.
Твоя ціль тепер – якнайшвидше стати ДОРОСЛИМ.”

Коли такі мрії помічає у себе доросла людина, це означає:
🩸 Вона потребує свого партнера, але взаємодія з ним “вбиває”
🩸 Є залежність від партнера (емоційна, фінансова тощо)
🩸 Людину обмежують її складний дитячий досвід, страхи та переконання  (я сама не виживу, розлучення – це погано і т.д.)

💡Стати дорослим ніколи не пізно.
Це означає – перестати чекати, що “воно якось само зміниться”.
Людина старша 18 років має шанс бути самій собі тим дорослим, що захистить і врятує.

Що робити з ненавистю до близьких людей, яка може жити у серці довгі роки?
Важливо її визнати і дати їй місце.

“Тато, мамо… Я вас ненавиджу за згвалтоване дитинство. Ненавиджу кожний день, коли я була змушена боятися дихати.
Тато, мамо…. Я завжди буду потребувати тих вас, якими ви не були. Але ви більше ніколи мені не зашкодите.”

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт