Ого, як зачепило моє вчорашнє відео про свекруху…😱
Ок, це дійсно болюче питання, і психолог зазвичай не пропонує якийсь “ідеальний” шаблон про те, як має будуватися сім’я.
Тому знімаю з себе корону психолога і пишу зараз виключно, як Настя, що має власні переконання щодо ролі свекрухи чи інших родичів.

1️⃣ Так, я вважаю, що свекруха і теща мають бачити сім’ю дітей як “чужу сім’ю”.

Коли я, свекруха, визнаю свого сина достатньо дорослим і компетентним, то для мене не виникає питання, чи зможе він самостійно розібратися у своїх стосунках з жінкою.
І якщо мій синочок такий гарний, розумний і талановитий, то вже точно не обрере собі до пари “шо попало”.
А якщо я надто переживаю, що без мене у молодій сім’ї “все буде погано”, то я таким чином визнаю, що мій син нездатний обрати гідну пару, бо він нерозумний і несамостійний.
Як мала дитина.

2️⃣ Так, я вважаю, що свекрусі непотрібно конкурувати із невісткою за увагу сина.

Безсвідома конкуренція виникає там, де я сприймаю невістку як “іншу мамку”, що намагається захопити владу над моїм синочком.
Коли у мене немає відчуття різниці між ролями “матері” і “жінки”, то я можу відчувати себе зрадженою тільки через сам факт одруження моєї дитинки.
При цьому чомусь по відношенню до батька мого сина не виникають подібні ревнощі…
Чи це не тому, що у мого сина мають бути як мати, так і батько? Дійсно, так. І це прекрасно.

Слухайте, але ж з невісткою чи не теж саме?
Коли у свекрухи є розуміння, що мати і жінка – це різне, то виникає тільки радість, що дорослий син має у своєму родинному колі ще одного важливого “родича” – жінку.
Мати – це назавжди. І ніхто не може замінити ні батька, ні мати.
Тому і нема з ким конкурувати.

3️⃣ Мені здається, що не лізти з вихованням до онуків – це привілей бабусі.

Нарешті я, як бабуся, можу видихнути і віддати повну відповідальність за виховання онуків іхнім батькам. Що тоді залишається мені? Найсолодше!
Я можу любити, балувати і кайфувати від спілкування з дітьми.
А неприємні моменти обмеження і покарання нехай вибудовують молоді батьки.
Це неможливо тільки у тому випадку, якщо я вважаю сина і невістку безпорадними і нездатними самостійно розібратися з власними дітьми.
А коли я сприймаю сина і невістку як дорослих, розумних і компетентних людей, то мені і в голову не прийде втручатися не тільки у їх відносини, а і у стиль виховання їх нащадків.

✍️ Яка роль психолога у питанні сварок між родичами?

• якщо щоден з родичів не звертається з питаннями, то психолог нікуди не лізе, бо вірить, що дорослі люди самі розберуться 

• якщо хтось одноосібно хоче розібратися, то психолог допомагає людині у тому, що вона може змінити у собі (думки, емоції, сприйняття, поведінка), а також тому, що вона хоче робити з тою ситуацією, в якій знаходиться 

• якщо звертається вся сім’я, то психолог може створити умови, в яких родичі нарешті можуть винайти спільне рішення по своїх конфліктних питаннях і навчитися комунікувати більш ефективно 

Обіймаю всіх дорогих родичів 🙌
І свекрух, і невісток, і дорослих синів… 

Аби всі були щасливі!

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт