Коли припиниться це знущання?
Здається, що навіть у майбутньому не існує того дня, коли нарешті можна буде не нестися щосекунди з вилупленими очами.
Все галопом. Все з присмаком загрози «давай швидше, бо…»

Зупинитися страшно. Тим часом бігти далі стає все важче…
Що я намагаюся «не встигнути» побачити і відчути?
Чим воно аж настільки мені загрожує?

✍️ Ознаки вигоряння через заблоковане переживання:
• постійна напруга
• знижений настрій
• уникання людей
• образа на себе чи інших
• відсутність задоволення від звичайних «радостей життя»

Це такий стан, коли здається, що почуття заморожені. Коли на ненормальні події реагуєш дивно врівноважено, без емоцій.
Насправді емоції є. Просто через відсутність достатніх внутрішніх сил їх винести — блокується процес переживання.

Бо якщо я «встигну» побачити і відчути ненормальні події, то це штовхне мене у жахливу прірву.
Щоб захиститися від цього, я майже нічого не відчуваю. Між тим серце чогось турбує і тіло ниє…

💡 Знущання припиняється прямо зараз. Тільки треба
наважитися послати «весь світ» у ту саму прірву.
Дозволити собі повну зупинку.
Вільно плакати від розчарування, безсилля, жалю до себе, жаху від нерозуміння, що робити з оцим всім.

Хочеш? Кричи.
Бо жива істота має право переживати свій біль так, як того потребує тіло і психіка.

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт