СПОВІДЬ ПОГАНОЇ ДИТИНИ

Я зіпсувала твоє безтурботне життя, мамо. Якщо б не було мене, ти б не розчарувалася постійно.
Але народилася я. І стала тебе дратувати.

Нажаль, мені довелося стати твоїм катівником.
Перші роки ти не могла нормально спати. Не завжди встигала поїсти.
Була змушена постійно воювати з тим бардаком, що я розводила…
А скільки ти плакала через безсилля?

Що ж… Я погана дитина.
Часто робила щось «назло», бо іноді це був єдиний спосіб отримати твою увагу.

Боляче це визнавати, але я все ще потребую тебе, Мама.
Ця потреба настільки мене руйнує, що я хочу просто забути, що ти є.
…Якщо б тебе не було, я б тоді могла хоча б мріяти про твою безумовну Любов.
Але ти є.
І твоя незадоволеність мною також.

Вибач, що я не була достатньо спокійною, слухняною, відповідальною, розумною, талановитою дитиною.
***

✍️ Ознаки, що людина з дитинства застрягла у стані «поганої дитини»:
• ненавидить себе
• вважає себе потворою навіть маючи класичну красу
• уникає близької взаємодії
• думає, що заважає оточуючим
• має надвисокі вимоги до себе
• страждає від перфекціонізму
• жорстко поводиться з собою
• вразлива до критики

Поки людина залишається під тиском «маминої незадоволеності» і спрямовує енергію на те, щоб «заслуговувати прийняття», — перебудувати базове самосприйняття досить непросто.

💡Вихід у тому, щоб позбутися віруваннь, ніби я:
• маю «заслужити» визнання
• нікому не потрібна
• погана людина

Змінювати вірування важко, але можливо.
Перший крок вже зроблено 💋.