Найстрашніше – це зупинитися.
Навіть коли прямо зараз немає термінових завдань і питань, треба бігти, бігти, бігти…

Це дратує.
… Бо тривога не дозволяє навіть просто УЯВИТИ собі те майбутнє, коли наприкінці все нормально. І нарешті можна… розслабитися.

А особливо бісять люди, які можуть спокійно себе почувати, коли стільки невирішених проблем!

❓Якщо запитати тривожну людину
“Що ти робитимеш, коли через 5 років нарешті всі питання вирішено?”,
то відповідь буде
“Не можу уявити. Все одно почуваюся напружено. Будуть інші питання “.

Так, це воно.
Потреба контролювати… щонайменше, весь Світ.

✍️ Як виникає ТРИВОЖНИЙ тип особистості?
О… колись дуже давно.
Свого часу дитина з власного досвіду дізналася, що:
• Життя небезпечне. Починаючи прямо з найближчого спілкування. Дитинка щодня вдома відчувала страх чи напругу.
• Життя раптово небезпечне. У будь-який момент може статися щось погане. Дитинка намагалася вгадати, коли саме буде капець… Тому навчилася прогнозувати загрози.
• Життя тут і тепер неприємне, а у майбутнього є шанс. Дитинка ховалася у фантазіях про радісне безпечне життя. Згодом залишилася  навичка постійно перебувати думками у майбутньому. Сумно, що фантазії про радісне зникли. Залишилося тільки тривожне прогнозування.

Звичайно, є індивідуальні генетико-біо-соціальні фактори, що впливають на розвиток тривожної особистості.
Іноді достатньо особливо чутливої нервової системи.
Але саме той рівень тривожності, що заважає комфортній життєдіяльності дорослої людини, то є результат насиченого тривогою дитячого досвіду.

Ну все. Побігли далі…

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт