Дитинство, яке ти не прожила.
Де тато обіймає свою квіточку, і ти відчуваєш повний захист, любов і піклування.

Сум за дитинством, якого не було, може переслідувати все життя.
Тої дівчинки вже немає, бо тобі далеко за 18.
Але її потреби й досі можуть проявлятися у будь-яких ситуаціях.

Особливо у сварках.
Коли до партнера є образи на абстрактні теми, то це голос тої дитини, що все ще чекає на любов, захист, піклування і прийняття.

💔 Ось ці абстрактні докори:
«Ти мене не любиш!»
«Я для тебе неважлива!»
«Ти про мене не думаєш!»
«Я для тебе не маю значення!»
«Я зайва у твоєму житті!»

І бува, що жінка логікою розуміє, що чоловік любить її, і вона йому важлива і т.д.
Але нічого не може зробити зі своїм болем.

✍️ Щоб сварки були менш болючими, треба уникати абстрактних докорів.
Докори мають бути дуже конкретними, щоб їх можна було перевірити у реальності:

«Ти не купив оце, хоча я просила»
«Ти поклав це не туди. Ось воно лежить не там»
«Ти мені не говориш такі-то слова. Я їх не чую»
«Ти не перекинув мені гроші на картку. Я їх не бачу»
«Ти робиш оце. Хоча я просила цього не робити»

❤️‍🩹 Чоловік не може замінити тата.
Щоб він не робив, сум за переживанням татової любові нікуди не дінеться.
Є тільки один дорослий, який може втамувати потребу внутрішньої дитинки у захисті, піклуванні та любові.
Це ти.

Тільки не завжди є готовність її чути ту дитинку.
Бо вона звикла, що її не чують, не бачать, не думають про неї.
Це і є та порожнеча, яку важко втамувати.

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт