Я не маю досвіду одинокого життя.
Мої клієнти також переважно сімейні з дітьми.
Що відчувають люди, які роками живуть без відносин, можу уявити собі тільки теоретично.

Але мені є що сказати про «щастить у відносинах».

✍️ По-перше, це абстракція.
На практиці не існує якогось ідеального «щастить у відносинах».
Що це таке?

— Зустріла його випадково по дорозі до дому/роботи/магазину.
— Він виявився ідеальний.
— Живемо душа в душу 50 років.

Так? Ха-ха. Це неіснуюча історія.

✍️ По-друге, треба прояснити, що саме «не щастить» у трьох етапах:

🗿 Не щастить ПОЗНАЙОМИТИСЯ?
Для цього особливої вдачі не потрібно.
Достатньо виходити до людей оффлайн, або онлайн.
Якщо постійно розширювати коло знайомств і відкрито спілкуватися, то уникнути «випадкового щастя» познайомитися вкрай важко.
Але!
Іноді заважають рожеві окуляри.
Коли очікуєш зустрічі не з живою людиною свого рівня, а мрієш про «неіснуючу тваринку».

То при чому тут «випадкове щастя»?

🗿 Не щастить ПЕРЕЙТИ ДО СТОСУНКІВ?
Тут такі варіанти:
— Не там знайомлюся, тому навколо нецікаві мені люди.
— Недостатньо часу для розвитку взаємної цікавості, бо ми швидко переходимо до ліжка.
— У мене є надвисокі очікування і обмежуючі переконання, які гальмують поглиблення відносин. Він має бути Отакий, все має розвиватися Отак, і ніяк інакше. Чим більше мені років, тим швидше я бачу, що «не так».

І знову «випадковість щастя» тут абсолютно не при чому.

🗿 Не щастить УТРИМАТИСЯ У ВІДНОСИНАХ?
Причини можуть бути різні, але вони точно не про «випадкове щастя»:
— У партнерів немає високої цінності сім’ї. Ця цінність підтримує багато сімей у найтяжчі періоди. Вона або є, або її нема.
— Стиль життя і цілі в парі здебільшого не співпадають. Я обрала не свою людину, бо з самого початку не дізналася, чи ми співпадаємо за цінностями, цілями і стилем життя.
— Відсутнє задоволення у відносинах моїх потреб. Не розумію свої потреби, не вмію донести їх до нього, не вважаю важливими його потреби.
— Не маю готовності до переживання конфліктів. Не володію навичками поводження у конфлікті, очікую виключно «ідеального кохання».

«Випадковість щастя» не має до цих моментів жодного стосунку.

✍️ Тож, по-третє, ніякого «випадкового щастя» немає.
Ті люди, що десятиріччя утримуються у стосунках і задоволені ними, мають досить конкретні передумови для цього.
Буває, що тим, кому «не щастить у відносинах», сімейне життя просто не підходить.
Бо, ніхто не ідеальний.
І не кожен готовий витримувати «сімейне щастя» десятиріччями😁.

П.с.
Якщо людина щиро вважає, що їй «просто не пощастило» з відносинами, це її право.
Насправді хотілося зробити розмарення на тему, що десь там є ідеальні сім’ї, де ідеальні люди щохвилини відчувають щастя.
Ні.
Тут багато своїх складностей і обмежень.
🤫 Пошепки скажу, що люди у стосунках іноді заглядають у чуже одиноке життя і залюбки фантазують про вигоди і можливості вільного існування.

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний психотерапевт