Двоє молодших дітей я народила вдома. Вчора на групі підтримки говорили про страхи за дітей. Цікаво, як по-різному ми боїмося.

Я б, наприклад, не наважилася б залишити 14-тирічну дитину саму жити без дорослих. А хтось спокійно їде на заробітки. І дитина живе одна.
Але при цьому та ж сама я наважилася на домашні пологи. Без медичної допомоги.
Чому так?

Для більшості людей пологовий будинок – найбезпечніше місце. Але в моїх перших пологах мені так “допомогли”, що я більше не наважилася “так ризикувати”. Довіри до лікарів пологового не стало. Суб’єктивно мені було безпечно тільки вдома.

Об’єктивно, це був ризик. Але після 35 тижнів вагітності я кожного разу була спокійна як слон.
Так сама, як мати, яка залишає свого підлітка жити самостійно. Бо вона знає свою дитину.
У свої 14 років дитина могла купити квитки до іншої країни, вести домашнє господарство і нести відповідальність за своє навчання. А ще підробляти.

Не можу собі таке уявити, маючи дочок 16 і 13 років.
Діти різні. І матері різні. Попередній досвід і особисті риси впливають на наше почуття безпеки. Що безпечно одному – іншому жах.

Я люблю наші зустрічі на групі за те, що тільки там можна отримати таке розширення досвіду. Зробити свої висновки.
Тепер більш ясно, що однакової безпеки для всіх не існує.
А з іншого боку, почуття безпеки можна формувати, змінюючи сприйняття свого досвіду і трансформуючи установки та вірування.

Мабуть, мені треба передивитися можливості своїх дітей і їх здібностей до самостійності 😁

А чого боїтеся ви?

Скоро ми зможемо про це говорити на нашій онлайн-групі БУТТЯ ✨
І до зустрічі на сесії 🤝

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний, перинатальний консультант