Ми більше не «багатодітна родина».
Тепер наша сім’я — це мама, тато, одна дитина та двоє підлітків. Воно якось інакше, ніж три роки тому.
Двоє старших дочок давно проводять час окремо.

Чергова криза? Так, це зветься зміна стану родини. Час не спинити. У нас тепер немає вже жодної дитини дошкільного віку.
Дивно і трохи сумно…
І знову я помічаю ці тривожні думки про двійню.

🤫 Мало хто знає про нав’язливі думки, що турбують мене близько трьох років.
Влітку 2021 вперше прийшла ідея, що треба народити двійнят. П’ять дітей — типу «повна» сім’я?

З цього приводу я навіть займалася з психотерапевткою. Тоді ми «розмовляли» з уявними дітьми через листи… Але це ще більше легалізувало їх присутність у просторі.

Господи, ну які ще діти? Мій розум адекватний, і щодо реалізації цієї ідеї він не має ніяких «за».
Але нав’язливі думки раз на півроку стабільно продовжують приходити.
Двійня. Хлопчик і дівчинка. Або двоє хлопців. Народити і здохнути від знесилення.

❓Чому маючи трьох і більше дітей люди хочуть народити наступних?
Одна з причин — страх СМЕРТІ.

В голові будується безсвідома історія про наявність маленької дитини, як запоруки:
🗣️ Вічного життя
🗣️ Вічної молодості
🗣️ Вічної зайнятості чимось важливим

Ця історія — абсолютна ілюзія. Жодна додаткова дитина не рятує від старості і смерті. І забирає дорогоцінний час, який можна витратити на самореалізацію.

Буду поки далі спостерігати за цими думками. Цікаво, як довго вони ще будуть намагатися мене звабити…

© Анастасия Карченкова, клінічний психолог, сімейний, перинатальний консультант