НАЙБІЛЬШИЙ СТРАХ

Якщо видається годинка свободи для голови, то розум швиденько підкидає того, чого намагаєшся уникнути.
У п’ятницю ввечері була у мене година танців, і я не помітила, як віддалася думкам про мій найбільший страх.
Щось я так занурилася в ці роздуми, що аж до сліз дійшло.

«…І ось це сталося, чого боюся найбільш. Що тоді?»
Раніше я б просто впала у прірву болю, або ще краще — уникала би таких роздумів взагалі….
… Але вчора я дала їм МІСЦЕ.
Нехай буде. Що тоді?

Я спитала себе: ти ж не можеш це проконтролювати ніяк, то яким чином ти могла б пережити цей жах?
(…пережити смерть рідної людини, наприклад…)
Спочатку здалося, що не переживу… Ні!!.. Після такого горя яке може бути життя?..

✍️ Але мозок завжди працює за схемами. Це механізм, який не вміє ігнорувати питання.
Воно ж таки прозвучало дуже чітко:
ЯК ТИ ЗМОЖЕШ ЦЕ ПЕРЕЖИТИ?

Форма питання дуже важлива.
Ось, подивіться і відчуйте різницю:

✨- Чи ти зможеш це пережити?
Чуєте? Тут ніби сумнів є, і можливість «не пережити».

✨- ЯК ти зможеш це пережити?
А тут навпаки сумніву немає, що горе точно «переживеться». І вся увага концентрується на тому «як саме» можна впоратися.

💡Цікаво, що мені прийшли неочікувані ідеї про мої подальші дії. Це здивувало… Немає значення, чи я б справді наважилася на втілення цих ідей, але… Вони додали мені якоїсь впевненості про те, що найбільше горе точно можна винести.

Коли вдається подивитися в очі своєму найбільшому страху і дати йому відповіді, то з’являється відчуття більшого контролю над власним життям.